Головна » Статті » Вигадані боги сучасності

Марена - вигадана богиня сучасності

Мара, Марена, Морок – чи бачить хтось їх після смерті?
Текст дуже довгий, але це повне дослідження образу Мари, яке розвінчує всі міфи про неї. Тому раджу читати і розповідати іншим.

Так склалося, що в сучасному язичництві всі вважають богинею смерті Мару або Марену. Інколи зустрічаються згадки про чоловічу стать цього божества на ім’я Морок. 
Вивчаючі всі згадки про Мару (Морену) серед сучасних язичницьких ресурсів стає зрозуміло, що вони на 80-90% переписані один в одного і що досліджень майже ніхто не проводив. 
То давайте ми дослідимо образ Мари (Марени, Морока) як такий, що зазіхає на божественність і навіть статус богині (бога). 

Функції Мари і її походження 

У слов'ян зустрічаються також і її інші імена Мари: 
Марена, Морена, Моржана. 
У західних слов'ян вона іменується Маржана чи Марцана. Це ім'я Мари родинно таким словам, як: «мор», «морок», «марево», «примара», «хмара», «мерзнути», «смерть». 
Але ніде ніхто раніше кінця 19 століття не згадує Мару (Марену) в якості богині. Це виключно персонаж обрядової дії. Скрізь Мара виступає простим опудалом, яке собою уособлює мертву (сплячу, зимову) природу. Тобто Мара або Марена – це щось вмерле, померле або те, що повинно померти. 

Мара в інших слов’янських народів: 

Польща: Польський хроніст XV століття Я. Длугош ототожнює Маржану з римською Церерою. 
Чехія: Чеська Морана (старочеш. Morana) в глоссах з «Mater Verborum» ототожнюється з Гекатою і Прозерпиной-Персефоною («Ecate, trivia vel nocticula, Proserpina»). 
Росія: Російські дослідники Іванов і Топоров пов'язують ім'я Марени з ім'ям римського бога війни Марса, що спочатку також мав аграрні функції, відновлюючи загальну праформу *Mǒr- (допускаючи при цьому, що пізніше, можливо, відбулося змішання — в дусі народної етимології, — коренів *Mǒr - і *mer-, «смерть», в результаті чого божество родючості стало асоціюватися ще й зі смертю). 
Словенія: У словенців Помурья під час зустрічі весни в Юріїв день, коли водили «Зеленого Юрія» або «Вісника», зиму називали Бабою Ягою: 
Zelenega Jurja vodimo, 
Maslo in jajca prosimo, 
Ježi-babo zganjamo, 
Mladoletje trosimo! 
Тобто, в інших окрім України, слов’янських народів образ Мари чи Марени дуже старий, але ніде вона не виступає богинею смерті. Хоча скрізь вона сприймається як вмираюча жінка, яка несе на собі померлу природу. 

Фольклорні дослідження (народні традиції) 

Всі фольклорні згадки Мари чи Марени стосуються її використання тільки в якості опудала або елементів, що його замінюють: жердина, гілка дерева, підвішане плаття чи інша одежа, сніп соломи чи сіна. Як правило, опудало Марени насаджували на жердину. Вбирали Марену або в ганчір'я, або у святковий одяг; іноді в біле плаття або костюм нареченої; прикрашали стрічками, шкарлупками яєць, прикрасами з клаптиків і соломи. Лужичани одягали опудало в сорочку останньої померлої в селі людини і підв'язували поясом останньої нареченої, що вийшла заміж. 

Зазвичай Марена мала жіночий вигляд, її готували і носили по селу дівчини. В деяких місцях чесько-словацького та суміжного з ним польського ареалу також робилося і чоловіче опудало, яке носили парубки. Можливо, що саме це призвело до виникнення сучасного чоловічого образу Мороку на заміну Мари. 

Обряд відомий у Словаччині, Моравії, Чехії, Польщі (Великопольша, Сілезія, Мазовія, Подлясье, Келецкое, Люблінське, Краківське воєводства), Калюжці, Каринтії, а також в Угорщині і Австрії. Подібні обряди виносу і знищення солом'яного опудала зустрічаються у балканських і частково у східних слов'ян (Купала, Кострома, Русальний тиждень, Масляна). 

Зазнавши впливу християнства та календарного зміщення, обряд з Марою виконувався в одну з неділь в кінці Великого посту (частіше всього у 4-и або 5-е, що звуться у словаків «Чорним», «Смертним», «Мареновым» — Čierna, Smrtna, Marmuricnova nedeľa, у чехів — Smrtna neděle, іноді до 6-е, Вербна — Květná neděle). Марену несли з піснями за село і там знищували: топили (словац., чеш., морав., пол.) спалювали (пол., чеш.), розривали на частини (морав.), закидали на дерево (морав.), розбивали об дерево (словац.), били палицями (словац., морав.), закидали камінням (морав.), скидали у прірву (морав.), закопували в землю (чеш.) і т. п. Знищення повинно було бути остаточним: стежили, щоб Марена згоріла повністю, кинуту у воду Марену закидали камінням до тих пір, поки вона не потоне, розбите опудало спалювали на вогнищі. 

Вірили, що знищення опудала забезпечить швидкий прихід літа, хороший урожай, збереже село від повеней і від пожежі, захистить від мора і смерті, а дівчатам забезпечить заміжжя. Участь в обряді виносу Марени була оберегом від різних нещасть. Той, хто не ходив зі «Смертю» або запізнився до початку обряду, був упевнений, що в цьому році помре сам або поховає будь-кого із своєї сім'ї (морав.). 

Як правило, після знищення опудала Марени слідувала друга частина обряду: там, за селом, молодь оздоблювала жердину, на якій було укріплено опудало, або спеціально зрубане в лісі зелене деревце, гілку клаптиками і стрічками; одяг, знятий з Марени, одягала здорова дівчинка або спеціально обрана «королева» (kralovna), і всі поверталися з піснями в село, вітаючи з приходом весни. За це їх шанобливо обдаровували і пригощали. Зелені гілки або дерева — символ наступаючої весни, життя, здоров'я. Деревце, що приносили замість Мари назад в село, називалося maj, leto, nove leto, letecko (словац.), nove lito (чеш.), majiček (морав.). 

В Україні носять по селах і полях опудало, одягнене у жіноче плаття, і називають це опудало Марена або Мара (згадайте українське слово «примара»). Цю Мару проводжає натовп дітей, хлопців, дівчат і молодиць при голосному співі. Мареною в Україні називали і купальське деревце, прикрашене вінками, квітами, намистом і стрічками. Біля такої Мари ставили солом'яну ляльку, одягнену в жіночу сорочку — Купало. Поки дівчата співали та стрибали через багаття, хлопці підкрадалися, забирали Марену, розривали, розкидали або топили у воді. Частини розірваної Марени дівчата відносили на город для родючості. Також зустрічаються згадки особливого потоплення чи спалення Мари під час святкувань Купало. 

На основі всього викладеного можна зробити висновки: 
Марена (польськ. Marzan(n)a, Śmiertka, словацк. Morena, Marmuriena, чеш. Morana, Smrtka, укр. Марена) — більше у західній і в менше у східно-слов'янській (українській) традиції жіночий міфологічний персонаж, пов'язаний із сезонними обрядами вмирання і воскресіння природи. 
Ім'я Марени або Мари носить опудало, лялька або деревце, що слугує виключно в дійствах проводів зими і зустрічі весни, а інколи в обрядах інших змін пори року. 

Ніякої богині (бога) з ім’ям Мара чи Марена в слов’ян ніколи не було і до потойбічного світу вона має дуже віддалений стосунок.

Категорія: Вигадані боги сучасності | Додав: Yaroved (14.01.2017) | Автор: Яровед E
Переглядів: 51 | Теги: Морена, Мара, Богиня, марена | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar