Головна » Статті » Вигадані боги сучасності

Лада - вигадана богиня сучасності

Лада чи Лад, що більш бажане

Далеко не всі можуть певно сказати, яке божество більше має право на життя, Лада чи Лад. Дехто припускає, що вони були одночасно і навіть мали шлюб. Але дослідження показують, що до середини 19 століття про Ладу було відоме зовсім інше, якщо відоме було бодай щось. 

Так от, виявляється, що Лада до 19 століття була дуже суперечливим персонажем і в супутники їй писали виключно Ослада – бога пирувань та застільних веселощів. Але так сталося, що згодом образ Ослада був викритий як цілком штучний і образ Лади почали «переглядати». Але це окрема історія. 

Най-най-най давнішою згадкою Люди є польські церковні повчання проти язичництва початку 15 століття. Наведемо їх, бо це є головним джерелом наших досліджень: 

Початок XV століття: 
Поляки ще й досі близько зелених святок вшановують своїх божків: Alado, Gardzyna, lesse... Цим божкам погані християни надають велику честь, як Богу: дівчата цілий рік не ходять до костелу молитися правдивому Богові, тоді як на вшанування цих своїх божків вони звикли приходити. 

1423 рік (Ченстоховський рукопис Яна з Михочина): 
...наші старики, жінки і дівчата не моляться про те, щоб стати гідними сприйняття Святого Духа, але в ці три дні, коли належало б віддаватися роздумам (день трійці, Духів день...), сходяться старі, жінки і дівчата, але не в храм, не на молитву, а на танці; не звертатися до бога, а до диявола: Issaya, Lado, Hely, laya. Якщо вони не покаються, то підуть разом з lassa, Lado на вічні муки. 

1420-ті роки: 
Забороняємо також танці і пісні, в яких називаються імена ідолів: Lado, Ileli, lassa, Tya, що проводяться під час зелених святок, коли істинно пізнали Христа повинні старанно просити Бога, щоб їм за прикладом апостолів сприйняти Дух Святий. 

Оце і все. Інших, більш давніших згадок Лади нема ніде. 

Етнографія з приводу Лади 

Зібрано велику кількість фольклорних пісень, рефреном в яких виступає Лада. Ще в 1884 році аналіз цих пісень привів А. С. Фамінцина до висновку, що Лада — богиня шлюбу і веселощів, слов'янська Bona dea, пов'язана з весняними і весільними обрядами. Крім богині Лади, існував ще бог Лад (або Ладо), якого він ототожнював, з одного боку, зі слов'янським Ярилом, а з іншого — з Аполлоном Соранским. 
Польський славіст А. Брюкнер у ряді робіт висловився проти визнання Лади давньослов'янської богинею, так як, на його думку, «Ой, Ладо» або «Лада, лель-люлі» є всього-на-всього безглуздим приспівом. Поява імені Лади у середньовічних джерелах він пояснив тим, що ксьондзи-іноземці, погано розуміли слов'янську мову, зробили з безглуздого приспіву особливу богиню. 
Проти існування Лади однозначно висловився і Н. М. Гальковский: «Доведено, що божества Лада не існує... це — вигадка наших письменників пізнішого часу». «Звідки взялися нові боги Лада, Лель? Вважаємо, що внаслідок непорозуміння. Лада, лель-люлі — це приспіви пісень... приспів у формі ай-люлі міг виникнути внаслідок спотворення богослужбового слова алілуя». 
Дослідження етимології (походження слова) 

Трубачов вважає неприйнятними обидві крайності, породжені неясністю слова — як зведення Лади в ранг божества, так і віднесення цього слова до безглуздого пісенного рефрену. Дослідник трактує слово в контексті слов'янських термінів спорідненості. 
Згідно думки Трубачова, праслав. lada сходить до індоєвропейського кореня *aldh- «виріс, зрілий», який дав у німецькій aldi- «людина». Таким чином, первинним значенням слов'янського слова він вважає «старший, чоловік, чоловік» (згадка лад — коханих чоловіків — у «Слові о полку Ігоревім»). Перенесення цього слова на жінку другорядне. В якості порівняльного матеріалу Трубачовим залучається литовське ім'я Aldona, яке може сходити до передбачуваного терміну споріднення *alda(s) = ін-рус. лада за допомогою суфікса -vona. 
Пісенний рефрен дєд-ладо/дід-ладо відновлюється для загальнослов'янської як *děd lada, тобто це назва старшого родича (дід) та іменна визначення при ньому. Можливо також зіставлення дід з балтійський коренем did- «великий, великий» (літ. didelis «великий», didus «величний». 

Висновки: 
Лада прийшла до нас з польських церковних книжок 15 століття і раніше про неї нічого ніхто не чув й не знав. 
Згадки Лади в польських джерелах дуже сумнівні і радше схожі на беззмістовні приспіви. 
Етнографічні досліди кажуть про те, що Лада має віддалене відношення тільки до весни, шлюбу та весілля. 
Етимологічні дослідження говорять про те, що Лада/Лад є епітетом при звертанні чи описі людини. Тобто лад/ладний/ладо застосовувалось для підвищення статусу гарної, доброї, веселої та любої людини.

Категорія: Вигадані боги сучасності | Додав: Yaroved (14.01.2017) | Автор: Яровед E
Переглядів: 21 | Теги: лада, Богиня | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar