Головна » Статті » Про Богів язичництва

Троян - суперечливий бог

Троян – загадковий бог

Щодо бога Трояна існує багато дуже суперечливої інформації, яка не дає відповіді хто він був, де він був і навіщо він був. Але те, що він був – беззаперечно. 

Троян — теонім, відомий з міфології стародавніх слов'ян — у Давній Русі та у сербів. 

Власне етимологія теоніму наступна: 
«Праслов'янське trojanъ „дехто троїстий (триєдиний)“ походить від дистрибутивного числівника (формально прикметника) trojь „троїстий (триєдиний)“, до якого реґулярно долучається суфікс іменника -anъ … з семантичним переходом „володіючий цією якістю“ > „особа, що володіє цією якістю“». За сербським фольклором Троян — людиноподібна істота з трьома головами та із звірячими вухами. 

У Русі під іменем Троян розумівся дещо інший міфологічний персонаж, який згадується у трьох давньоруських джерелах, у двох з яких його названо «Богъ», а саме: 
«Ходіння Богородиці по муках» («То они все богы прозваша: солнце и мЂсяць, землю и воду, звЂри и гады… Трояна, Хърса, Велеса, Перуна на богы обратиша»); 

«Слово і одкровення святих апостолів» («мняще богы многы: Перуна и Хорса, Дыя и Трояна»). 

Третє джерело — «Слово о полку Ігоревім». 

У сучасних дослідженнях визначено 5 основних напрямів інтерпретації антропоніму Троян, а саме: історичний, міфологічний, абстрактний, компілятивний і негативний. Враховуючи наведені вище уривки, надалі розглядатиметься лише міфологічний напрям досліджень, й, відповідно висловлені концепції. 

Єдиним джерелом, яке надає будь-яку інформацію окрім «один з богы многы» — «Слово о полку Ігореві». Отже, в «Слові…» Трояна згадано чотири рази. Виходячи з концепції «Троян — поганський бог», ці чотири згадки мають наступні інтерпретації. 
1. «Рища въ тропу Трояню чресъ поля на горы» — у сучасних інтерпретаціях від «подумки на великі відстані» до безпосередньо стежки до святилища Трояна. 
2. «были вЂчи Трояни» — починаючи з Ліхачова Д. С. усі прихильники версії «Троян — бог» вважають, що «віки Трояна» — язичницькі, дохристиянські часи. 
3. «на землю Трояню» — від землі Руської до території Київа та прилеглих земель. 
4. «на седьмомъ вЂцЂ Трояни» — щодо подій другої половини XI ст. Не ігноруючи той факт, що цифра сім надзвичайно популярна у міфології, при спробі визначити перший вік Трояна ми повернемось до другої половини IV ст., і ці часи також згадані у «Слові» як «часи Буса» («Сè бо гóтскія крáсныя дЂ́вы въспЂ́ша на брéзЂ си́нему мóрю: звóня рýскымъ злáтомъ, пою́тъ врéмя Бýсово…»), й цей уривок без зайвих застережень можна пов'язати з відомими подіями 375 р. — остготсько-антською війною, яка на певному етапі закінчилася стратою готами 70-ти старійшин антів та їх ватажка Боза (Божа), хоча цю думку піддано критиці, що, саме по собі, враховуючи обмеженість та фрагментарність джерел, є закономірним. 

Отже, в контексті припущення «Троян — язичницький Бог» висловлено наступну думку: 
«…дуже рідкі згадки про бога Трояна в давніх пам'ятках писемності свідчать про те, що він не був загальноруським богом. Як Радогост у Ретрі, Святовит в Арконі і Триглав у Щеціні, Троян належав до місцевих богів. Йому поклонялися найімовірніше, лише в Києві і прилеглих землях, через які й була протоптана стежка до статуї бога Трояна.» 

На основі викладеного матеріалу можна стверджувати, що бог Троян був. Але яким він був, де саме він був, які функції виконував – немає можливості ствердно сказати. Тому залишимо це на наступні дослідження.

Категорія: Про Богів язичництва | Додав: Yaroved (14.01.2017) | Автор: Яровед E
Переглядів: 64 | Теги: Бог, Трійця, троян, язичництво | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar