Головна » 2017 » Июнь » 12 » Сам собі хтось або пошуки щастя
12:07
Сам собі хтось або пошуки щастя

Сам собі хтось або пошуки щастя

Цей текст буде дуже довгий, але, як і всі мої довгі тексти, він є результатом довготривалих роздумів та досліджень. Тому варто його прочитати увесь, щоб зрозуміти його зміст.

Ті, хто читає мої пости тривалий час, знають і пам’ятають, що я завжди намагаюсь викрити недолугі твердження та нав’язливі марення будь-кого, хто хоча б крихтою зазіхає на язичництво та дохристиянські вірування наших пращурів. Найбільшу нетерплячість викликають брехуни, що свої власні вигадки видають за давнішні одкровення самих богів, а як не богів, то щонайменше духів.
Не винятком буде й цей матеріал, який торкнеться здебільшого тих людей, що літають високо в хмарах і всім навколо розповідають про себе чудернацькі казки. Тобто про таких собі чарівних чарівників, яких останнім часом розвелось більше ніж вовків в лісі. Вони себе інколи взагалі ніяк не називають і не відносять до будь-яких течій чи напрямків людського соціуму. Але давайте більш докладно…

Сама собі відьма-чарівниця

Останнім часом дуже популярним віянням моди став так званий хенд-мейд, який захопив здебільшого домогосподарок, які з глузду їдуть від хатньої одноманітної роботи та нестачі уваги від людей. Ці «рукодільниці» здебільшого займаються виготовленням простих речей, які промисловість може виготовляти набагато якісніше та дешевше, але ринок збуту цього товару дуже обмежений і великим виробникам це не цікаво. Тому хатні робітниці кустарними засобами на колінах сидячі по кухнях роблять якісь речі з неймовірною доданою вартістю (націнкою) та з жахливою якістю. Хоча деякі роботи справді якісні і заслуговують на увагу, але це не майстерність майстра, а звичайне використання більш складних технологій виготовлення або вимушене довготривале виготовлення, яке на виробництві без втрат якості займає набагато менше часу завдяки використанню обладнання. 
Всі ці «майстрині» здебільшого вважають себе неперевершеними митцями, що заслуговують всесвітнього визнання та шанування, бо вони навчились користуватись ножицями та термопістолетом з клеєм. Хоча справжні майстри навіть не звернуть увагу на їх недолугі «творчі здобутки».
І оця «творчість» чомусь набирає в головах міцності у вигляді чарівності. Начебто вміння щось кроїти чи лакувати – це боже благословення і ніщо інше. Дехто ще й намагається вчити інших «ловити хвилю» творчого натхнення. А поодинокі особистості наважуються вчити духовності всіх навколо,бо найближчі подруги сказали, що так вишивати та в'язати – це треба бути поцілованою богом і певно саме так і відбувається.
Найцікавішим моментом є те, що навчання духовності набирає обертів і утворюються таки собі клуби за інтересами, які складаються з піддакуючих особин навколо «божої провідниці». Вона сипле на своїх слухачів маячнею та вигадками, а вони розкривши рота слухають і вірять кожному слову. 
Протилежна сторона таких "перетворень" в чарівницю виливаються в ототожнення себе як відьми, яка "має здібності". Хоча окрім чудернацького зовнішнього вигляду з наданням переваги чорному кольору і навішування на шию купи різного мотлоху. далі справа не йде. Інколи виникає відлюдкуватість та зникнення особистості через пиятику чи вживання інших речовин, що змінюють свідомість.

Насправді це явище має зовсім інші причини та наслідки. Ці «провідні чарівниці» являють собою особистості, що позбавлені уваги. Вони не награлись в дитинство, не використали весь потенціал бажань та натхнень, рано були занурені в побут та ізоляцію від суспільства (зазвичай рано народили дітей і кілька років не перебували в великих колективах). Вони прагнуть жити добре, бути щасливими, бути в центрі уваги та реалізували якісь амбіції. Але можливостей в них для всього цього нема. Занурюватись в справжні існуючі духовні практики – дуже складно,а іноді заважає просто нестача виховання, розуму та освіти. Тому хватають вершки різних релігій, вчень, філософій та духовних практик. І цей вінегрет видають з розумним виглядом ще більш затурканим та недалеким знайомим та друзям. 
Звичайним результатом такої діяльності є розчарування в усьому навкруги, бо результату взагалі нема ніякого, а просто робиться гарне обличчя на фоні повного занепаду та деградації особистості. 
Порятунком може слугувати тільки вихід на справжні існуючі вікові духовні практики, які потребують наполегливого навчання та багатьох років самовдосконалення для досягнення бодай найменшого результату. Але на це здатні впевнені та сильні особистості, яких серед зазначеної верстви населення дуже мало.

Сам собі воїн-чарівник

Ця верства населення бавиться в козаків-розбійників незважаючи на вік. Це такі собі хлопчаки (дуже рідко дівчата), що з дитинства занурені в казкові розповіді про богатирів героїв та перемоги добра над злом малими силами і тільки завдяки бажанню. Про тренування та тернистий шлях до найменшого рівня воїна вони тільки розповідають, але ніколи до практичного втілення не доходять. Зазвичай увесь їх шлях воїнів зупиняється на рівні юнацької спортивної секції, а в декого на етапі строкової служби в армії.
Потім ці люди десь далеко чують про східні філософські вчення, що межують з бойовими мистецтвами. Тому навчившись десятку рухів цього мистецтва більшість перерослих хлопчаків вважають себе майже воїнами-магами, що ведуть боротьбу з всесвітнім злом. Інколи вони набираються інформації сумнівного походження (від жовтої преси та псевдо історичних шоу на телебаченні до нацистських пропагандистських інформаційних ресурсів) без глибокого занурення у зміст питання і починають всім навкруги розповідати про «справжній зміст» вчень. Інколи це стосується навіть історії нашого народу та язичництва. Хоча ці люди навіть десятка параграфів шкільного підручника з історії за все своє життя не здолали, а про здатність аналізувати факти годі й казати.
Саме так починається в головах те явище, що згодом серед язичників набуло назви – довбославство.

Сам собі історик-волхв

Ці окремі особистості здебільшого займаються вивченням історії. Але їх навчання чомусь припиняється і подальший рух відбувається в сторону пошуку себе самого. Ці люди линуть в язичництво чи східні релігії та вчення. Але попередні знання не дають просто так відірватись від минулого і вони історичними фактами починають замінювати духовні вчення. Тобто замість пошуку змісту та сенсу перебування в лісі, вони будуть до останньої застібки відтворювати вбрання, що колись десь віднайшли археологи. Вони не будуть слухати мудрість сучасників, а братимуть тільки відомі тексти з історичних книжок. Їм не настільки цікава подія, як відповідність її фольклорним та історичним даним. Тобто духовне вмирає під тиском матеріального.
Потім ці люди починають збирати учнів і вчити «справжній історії» під виглядом духовного вчення.
Зазвичай це все закінчується повним виснаженням учнів без здобутку найменшого розвитку особистості.

Висновки:
Не намагайтесь створити щось нове без розуміння старого. Не маючи ніяких знань – навіть розмова про духовне не має починатись. Всі ці майстрині, чарівниці, волхви, воїни-маги і подібні пройдисвіти ніколи не витримують перевірки на справжність.
Оці намагання вчити когось духовному просвітлінню, не знаючись навіть на термінах, які використовуються в розповіді, або намагання надати власній особистості додаткової загадковості – це або шарлатанство або перші кроки до психіатра. 
Коли в вас все навкруги погано, а ви розповідаєте про щастя – це щонайменше дивно.
Коли «духовний вчитель» вчить бути щасливим, а після цього по телефону свариться з своїми домашніми – це щонайменше дивно.
Коли хтось вчить любові та розповідає як ладнати з людьми, але сам не має навіть дружини (чоловіка) – це щонайменше дивно.
Коли людина навчає здоровому способу життя, а сама курить та вживає алкоголь і постійно хворіє сама - це щонайменше дивно.
Коли людина розповідає про духовну практику наших пращурів, але може це зробити тільки іншомовними словами – це щонайменше дивно. 
Коли в шкільному атестаті людини стоїть з історії найменша можлива оцінка, а тепер людина вас переконує в тому, що ви не знаєте історії і намагається навести «справжні історичні факти» - це щонайменше дивно. 
Коли людина пише з трьома чи більше помилками в кожному реченні, але прямо на ходу робить етимологічне дослідження – це щонайменше дивно.
Коли людина нікому не відома і за все життя ніколи ніде ні в чому себе не проявила, але намагається вести за собою – це щонайменше дивно.

Дивно та примушує поміркувати, чи не брешуть вам. 
Це примушує зробити висновок, що ви не в тій компанії, яка варта уваги.
Тож озирніться і не йдіть за духовним збагаченням туди, не духовного нема й бути не може.

Категорія: Новини | Переглядів: 104 | Додав: Yaroved | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar