Головна » 2017 » Апрель » 19 » РАБИ. Сучасні та прадавні
21:11
РАБИ. Сучасні та прадавні

РАБИ. Сучасні та прадавні

Не секрет, що язичництво протиставить себе рабській свідомості та стверджує, що язичник не може бути рабом. Але при цьому ніхто не пояснює, а хто ж такі ці раби і чим вони відрізняються від нас.

Давайте дамо визначення слову «РАБ». 
РАБ – це людина, яка виконує свої обов'язки примусово, яка знаходиться у власності інших людей або організацій і яку можна розглядати як таку ж складову господарства як і худобу чи знаряддя праці, можна продати, обміняти, убити без її згоди. 

А тепер давайте прослідкуємо, кого з сучасних людей можна вважати рабами згідно цього визначення. 

Виконання роботи примусово. 
Тобто ви не бажаєте робити цю роботу, але робите. Вам це нічого не нагадує? Люди ходять на роботу і виконують її, хоча і не бажають її виконувати. Це сучасна варіації примусової праці. Майже кожний найманий працівник в такому становищі. 

Знаходиться у власності людей чи організацій. 
Тут навіть коментувати нема сенсу, бо всі ми «приписані» то до держави, то до спільноти, то до установи і т.п. 

Можна розглядати як складову господарства. 
Так нас всіх і називають «робочі руки», за посадою, за званням, за кваліфікацією. На роботі більшість має безособову назву «слюсар», «бухгалтер», «водій» і т.п. Це і є складова системи або інструмент для заробітку хазяїна (підприємства). 

Але ще треба усвідомити, що рабство буває не тільки зовнішнє, а й внутрішнє. 
Рабство – це не тільки підпорядкованість, а й свідомість. 
Раб завжди бажає відчувати і відчуває турботу господаря. В раба нема навіть натяку на те, щоб він відповідав за щось. Він тільки виконує дію. Добре виконує – отримує пайку, погано виконує – пайки нема. Але навіщо, як, де, коли і в якому об’ємі виконувати дію – вирішує господар. 
Головна відмінність господаря від раба полягає в тому, що господар приймає рішення і відповідає за них, а раб це перекладає на плечі господаря. 

Нам зі школи вбивають в голови, що рабів тільки полонили чи купували, а потім примушували працювати все життя. І начебто кожен раб мріяв вирватися з того рабства. 
Насправді це було тільки частково і здебільшого стосувалось полонених людей і то не всіх. Це так звані примусові раби.
Але ніхто нам не розповідає, що більшість рабів складались з добровольців, що не були здатні жити самостійно.
Так-так. В рабство йшли добровільно, як зараз влаштовуються на роботу. Тільки колись цей «контракт» був пожиттєвий. 

Згадаємо типове рабовласницьке суспільство в Єгипті. Люди приходили до заможного господаря і пропонували своє життя та здоров’я в обмін на довічне утримання (їжа, дах над головою, захист і навіть лікарняне забезпечення). Іноді господар давав рабам навіть освіту і виплачував зарплатню. Згадайте як фараон вирішував все за цілі міста, а мешканці міст вважали його навіть богом.
В Америці рабів завозили, бо з місцевих робити рабів було неможливо, бо свідомість та світогляд індіанців були побудовані на повній відповідальності за своє життя. А раби з Африки в своїй більшості навіть не намагалися втікати, бо бути рабами їм було набагато зручніше.

Тобто, з часів рабовласництва майже нічого не змінилося, окрім кількості добровільних рабів. Їх стало значно більше і потреби в примусових рабах, що йшли з полону, вже нема. За безтурботність люди добровільно позбавляються своєї свободи.

Тому, якщо ви стали на шлях язичництва - позбавляйтесь рабства в собі і ставайте самостійними людьми, які приймають важливі рішення і відповідають за все, що з ними відбувається. 
Інакше язичництво до вас не матиме ніякого стосунку.

Переглядів: 82 | Додав: Yaroved | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar