Головна » 2017 » Март » 16 » Поведінка язичника і звичай.  Що таке язичництво
07:58
Поведінка язичника і звичай.  Що таке язичництво

Поведінка язичника і звичай. 
Що таке язичництво

(продовження теми існування язичницького задуму та язичницького індивідуалізму) 

Чомусь без належної уваги залишається така тема, як язичницька поведінка. Скоріше можна її назвати язичницьким способом життя. 
Багато хто говорить про язичницьке світосприйняття, про язичницький світогляд, про язичницькі засади життя. Багато кажуть, але ніхто не розкриває суті цих виразів. 
Хто-небудь з вас, шановні читачі, зустрічав пояснення чим насправді є язичницьке світосприйняття? 
Хтось може дати визначення, що є язичницьким світоглядом, а що ним ніколи не буде? 
Хтось взагалі розуміє, на чому ґрунтується язичницьке життя та язичницька поведінка? 
Як язичник повинен себе вести в житті? 

Всі, кого б я не питав про це, відповідають на свій лад і дуже узагальнено. Ніхто ніякої конкретики не дає. Більш того, ніхто навіть не може вказати звідки він все те взяв. Взагалі ніякого джерела для відтворення чи вивчення цього питання. 
Найцікавішим була відповідь, що язичник повинен вести себе «культурно, охайно та виважено». 
Але що вважати культурним? Те, що ми називаємо сучасною культурою, засновано здебільшого на християнському світогляді. В сучасній культурі все створено таким чином, щоб коритися потребам малої зграйки людей, незважаючи на стан інших людей та природи взагалі. 
Бути охайним? Це як? Вибачте мене, але я дуже туманно розумію цей термін. Те, що вважалось охайністю 200-300 років тому, зараз навіть безхатька може відвернути. Певно, що й охайність сучасна – це щось жахливе для наших дідів та прадідів. Достатньо згадати рвані штани, руки в кишенях та сережки в носі та губах. Побачивши це, люди 17-18 століття навіть не наважились би підійти до такої людини. А тепер таку людину можуть сміливо назвати модною та охайною. Ну а ми, побачивши людей 17-18 століття певно б були також вражені їх «неохайністю». 
Бути виваженими? Але ця якість залежить від умов та вроджених якостей людини. Хтось все виважує, а хтось не бажає замислюватись над дійсністю і просто живе в цьому світі. То той, що просто живе, не може бути язичником та жити за язичницькими звичаями? 

Хтось мені скаже, що все, про що ти пишеш та питаєш – це простий язичницький звичай і треба жити за тим звичаєм, що лишили нам наші пращури. 
Так. Ця теза лунає звідусіль. Кожен язичник її повторює як мантру. Але, давайте, поясніть мені, що саме вважати звичаєм? 
Звичай – це шанування богів та уявлення про богів? Ні, це тільки релігійна складова язичництва. Якщо кожну мить свого життя жити «за таким звичаєм», то життя перетвориться на релігійне жахіття і стане куди більш страшнішим, ніж у християнських монахів. Ну неможливо йти в вбиральню і думати про богів. Також неможливо робити щось відповідальне і думати лише про богів. Спробуйте розв’язати просте математичне рівняння лише думаючи про богів та шанування їх. Як би ви не намагались, але таблицю множення та деякі формули з математичними правилами вам таки треба буде згадати і в цей час не думати про богів. 
То звичай – це побутові традиції робити щось? Ні, шановні мої. Це не правда. Звичай створюється під час повторення. Ось сьогодні я брав ложку не правою, а лівою рукою. Завтра зроблю так само. І після завтра. І так до кінця свого життя буду робити. І це стане моєю власною ЗВИЧКОЮ! Але коли це стануть робити мої діти або люди навколо – це стане ЗВИЧАЄМ. 
Тобто в самому звичаї нема нічого сакрального та божого, і тим більш язичницького. Бо всі ті звичаї залежать від умов існування та життя людини. Як їй зручніше – так вона й робить. А коли однаково роблять декілька людей це стає їх ЗВИЧАЄМ!!! 
Все. Інших звичаїв люди ніколи не мали і не матимуть. 

Тобто та теза, що язичник повинен жити за якимось уявним, нікому не відомим звичаєм – це маячня, яку нам насаджують поводирі «псевдо язичництва». Не існує ніякого звичаю, який би й був язичництвом. 
Є язичницький звичай окремої спільноти людей, який виріс на основі язичницьких уявлень. Тобто на момент створення якогось звичаю язичництво вже було і воно вплинуло на створення звичаю. І всі звичаї змінюються з плином часу та в залежності від зміни умов життя. 
Іншими словами: 
ЯЗИЧНИЦТВО СТВОРЮЄ ЗВИЧАЙ, А НЕ ЗВИЧАЙ СТВОРЮЄ ЯЗИЧНИЦТВО. 

Виникає питання: що таке язичництво? 
Язичництво – це система сприйняття законів життя та всесвіту через образи богів та взаємодію їх між собою та людиною. 
Все!!! 
Ніяких звичаїв, традицій, історії, археології, лінгвістики, фольклору, етнографії та іншої маячні та дурості, що хтось прагне назвати язичництвом та підмінити його цим. Язичництво створило все це. Але спочатку було язичництво, а потім все це утворилося виходячи з язичництва, а не навпаки.

Категорія: Новини | Переглядів: 38 | Додав: Yaroved | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar