Головна » 2017 » Март » 28 » Язичники сучасності – це не тільки аграрії.
13:50
Язичники сучасності – це не тільки аграрії.

Язичники сучасності – це не тільки аграрії. 

Сучасне язичництво має в собі дуже багато перекручень та невідповідностей, які стирчать з нього неначе голки з їжака. І саме вони заважають неупереджено ставитись до язичництва більшості пересічних людей. 
Однією з таких невідповідностей є теза, що всі язичники повинні святкувати аграрні свята, бо то ї є язичницькі свята і без них ми не язичники взагалі. 
Давайте ближче розглянемо це твердження та його відповідність сьогоденню. 

Ось відкриваємо обрядовий календар свят язичників будь-якого напрямку та течії. І що ми там бачимо? А бачимо просте копіювання з наукових праць щодо аграрних вірувань та обрядодійства наших пращурів. При цьому кожне аграрне дійство пращурів, що мало суто аграрно-польовий зміст та основу, видається за єдине язичницьке надбання. 

А тепер в мене питання до всіх «недо-напів-псевдо-язичників», що намагаються впровадити подібне в життя: окрім аграрної справи, наші пращури взагалі нічим не займались? 
Наприклад, воїни теж повинні були справляти аграрні свята та впрягатися в плуга і оборювати свої землі? Тільки от біда, земель в них не було і бути не могло. 
Або сталевари язичницької доби спали і бачили, як його дощику викликати, а то бач в жита зернятко в колоссі не зав’язується. 
І так було важливо людям з поселень на болотах викликати дощі, що аж пекло в певних місцях. А мешканцям лісів важливо було поля навколо селища оборювати, і неважливо, що полів нема – йди і оборюй до сходу сонця, бо язичником не будеш. 

Чому нема в календарі обрядів, які виконувались воїнами? Але ж в них і досі обрядова частина має величезне значення. 
Чому нема в календарі обрядів, які були притаманні лісним мешканцям і пов’язані з ягодами та грибами, якими жили ці люди? Вам навіть сучасні грибники та ягідники розкажуть неймовірну кількість подібних дійств. 
Чому нема в календарях та обрядних дійствах особливого шанування дерев, перед їх заготівлею для будівництва хати. Я власними очима ці обряди бачив ще 30 років тому на Поліссі. 
Чому нема в календарі обрядів, які стосуються ремісництва? Але ж навіть колодязь чи криницю копати ніхто б не почав без особливих підготовчих обрядів та дій. 
Чому все язичництво подається як життя людей посеред полів та лугів, які окрім обробки землі взагалі нічого не бачили? 

В мене на всі ці питання одна єдина відповідь: бо автори цих календарів, волховників, обрядників, календарів та переліків свято днів – є простими аматорами, що мало розуміються на житті людей давнини і уявлять їх здебільшого по популярній художній літературі. Їм здається, що всі без виключення пращури жили в гарненьких хатинках, що стоять посеред безкраїх просторих нив і під кожною хаткою садок вишневий і ставок прозорий. І тільки хлібчик свій вони збирають натрудженими міцними руками та більше клопоту в житті не мають. 

Тому й не співпадає їх вигадане, висмоктане з пальця рідновірство з дійсністю. 
Тому майже нема в рідновірстві сільських мешканців, а в селах рідновірських громад. 
Тому навіть сільський хлопець бачить дурість, яку видають за правду і сміється з рідновірів. 
Тому сучасне язичництво настільки вимушено виглядає на фоні навіть аматорського етнографічного шкільного гуртка або фольклорного колективу бабусь. 

А все ж просто. Достатньо зрозуміти, що язичники – це не тільки аграрії. І що язичництво стосується не тільки однієї верстви населення.

Категорія: Новини | Переглядів: 72 | Додав: Yaroved | Теги: свята, аграрії, обряди, календар | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar