Головна » 2017 » Январь » 30 » Язичник, чи багато в тобі християнського?
19:54
Язичник, чи багато в тобі християнського?

Язичник, чи багато в тобі християнського?

Чи замислювались ви над тим, скільки християнського в вас є? Чи знаєте ви всі християнські запозичення в вашому житті?

 

Давайте згадаємо деякі з них. Це буде дуже малий перелік всіх християнських «ін’єкцій» в свідомість людини. Але ми спробуємо надати спростування кожному з позицій язичництва.

 

1. Спасибі (рос. спасибо) – має християнське походження. Зміст вислову полягає в побажанні спасіння від гріха, який начебто є в кожному. Чому щасливій людині ще потрібне якесь спасіння і чому людина «не може бути без гріха» не зовсім зрозуміло. Або якщо вже спасся, то чому знов бажають спастись? Сенсу не багато. З того ж таки джерела походить вислів «благодарю», що є калькою від грецького вислову і прийшов знов таки з християнством. Українське «дякую» є найбільш давнім та автентичним словом.

 

2. Бога треба слухатися і підкорюватись – ця теза суто християнська. Нікому коритися не потрібно. Язичництво не розглядає відносини людини з богом як покору владі богів. Язичник рівний богам і з богами взаємодіє на рівних.

 

3. В світі є гріх – християнська вигадка. Розуміння гріху рознесли християни. В язичництві нема гріха взагалі. Є порушення законів природи та повстання проти природного розвитку життя, яке карається позбавленням того ж таки життя. Тобто будь-який вчинок, що наносить шкоду природному стану речей – карається. Тому нема тез, що вбивство погане, бо вбити теля чи людину – для природи однаковий вчинок. І тільки християнство каже, що то їжа і вбити можна, а людину неможна. Звідти походить сучасна течія спасіння домашніх тварин, яка опікується собаками та котами і будує притулки для спасіння їх. При цьому в тому ж місті в день вбивають сотнями свиней, корів, курей, кролів і інших ТЕЖ домашніх тварин і ніхто навіть не намагається їх спасти. А інколи в самих притулках для котів та собак згодовують свиней та курей тонами і нічого поганого в тому не бачать.

 

4. Сором. Розуміння сорому в останні часи перевернуто догори ногами і вже мало хто розуміє його первісний зміст. Первісно – це відчуття, що утворюються в присутності іншої людини щодо вчинку того, хто це відчуття має. Тепер, завдяки християнству сором – це начебто погана дія людини, що пов’язана з оголенням людського тіла. З якого дива оголення тіла стало поганим вчинком і його треба соромитись – не зрозуміло. Тіло людини є природнім і наданим від народження. Нічого поганого в тілі нема, а начебто сором виникає на ґрунті «гріха від самого народження». Іншими словами, християнство вчить, що саме існування людини є поганим і сором тіла походить саме з цього твердження.

 

5. Секс. Так само, як і сором, секс став поганим і сороміцьким вчинком завдяки християнству. Християнство відкинуло секс в непристойності і навіть заборонило про нього вести розмови. Чому дії, які слугують продовженням людства і є запорукою існування людей, стали поганими – не зрозуміло ніяк. Язичництво ніколи не мало ніяких заборон щодо сексу. Існувала тільки заборона примусу в сексі і дій, які призводять до невиправних поганих наслідків. Все інше не тільки дозволялося, а навіть всіляко заохочувалось.

 

6. Цнота. Особливе ставлення до цноти також прийшло до нас разом з християнством. Це особливе ставлення до цнотливості відслідковується скрізь, де існують авраамічні релігії. В часи язичництва не було такого «пуританства», яке принесло з собою християнство. Розповіді про начебто збереження себе до заміжжя, яке начебто було притаманне слов’янам – це вигадка, яка без залишку спростовується всіма дослідниками язичницьких часів слов’ян.

 

7. Чорне – погано, біле – добре. Ця тотожність кольорів з станом речей принесена також християнами. Як і всі авраамічні релігії, християнство утворилось з місцевостей, де чорний колір завжди несе смерть – жаркого клімату. У слов’ян кольорами смерті в язичницькі часи були жовтий та білий. Чорний був кольором родючості, землі, родини, хазяйновитості. А от білий ототожнювався з холодом і смертю, як і жовтий з розкладанням і хворобами. Хоча зараз часто лунає начебто існування Чорнобога (поганого) і Білобога (доброго). Дослідження показують, що це пізнє утворення епітету богів, що склалося на базі принесених християнських бачень.

 

І ці викладені християнські постулати сучасного світу не одні. Подібної «християнізації» дуже багато і вона навіть проникла в сучасне язичництво. Хоча багато хто не вважає це християнським надбанням і навіть називає це суто язичницьким усвідомленням світу. Але це не так і знати це також необхідно, як і знати імена своїх богів. Бо на цьому ґрунтується світобачення. А язичництва на християнському світобаченні не побудуєш. 

Категорія: Новини | Переглядів: 48 | Додав: Yaroved | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar