Головна » 2017 » Январь » 22 » Язичництво починається однаково. Але у шляхах є варіації
22:36
Язичництво починається однаково. Але у шляхах є варіації

Язичництво починається однаково. Але у шляхах є варіації

Текст буде дуже довгий. Але, якщо ви в язичництві лише початківець, раджу уважно його перечитати до самого кінця, бо це може позбавити вас багатьох помилок в майбутньому. 

Почну розмову з того, що кожна людина протягом свого життя прагне до чогось. Якщо людина нікуди не прагне, то вона нам навіть не цікава. Також треба зауважити, що нас не цікавлять люди, які не прагнуть язичництва. Тобто я буду розповідати про тих людей, що прагнуть язичництва. Я навіть цим людям дам кілька порад або скоріше загострю на них увагу. 

1. З чого повинно починатися язичництво кожної людини? 

Найперша відповідь повинна починатися з того, що в язичництві повинна бути потреба. Тобто людина повинна потребувати язичництва. Може людина не розуміти ще суті язичництва, але вона повинна бути переконана, що саме завдяки язичництву вона отримає те, чого прагне. Іншими словами, має існувати щось, що людина бажає отримати, і це отримання можливе завдяки язичництву. Всі інші варіації приходу в язичництво є маренням або брехнею. 
Подальший життєвий шлях людини в якості язичника повинен відповідати меті та потребі. Якщо людина має одну потребу, а рухи її свідомо наближають до іншої, то це або дурнувата людина, або вона бреше вам про свою мету. 

2. На що звертати увагу в язичництві і що вважати найважливішим? 

В язичництві найголовніше – це сама людина. Не боги, не явища природи, не пращури, не родина, а сама людина. Бо від самої людини залежить все, що з нею відбувалося, відбувається і буде відбуватися. Боги, природа, пращури та родина – це те, що впливає на людину та взаємодіє з нею. Тобто людині потрібні не вони самі по собі, а стосунки з усіма переліченими. 
Тому в язичництві головним завжди є сам язичник і його стан. Якщо язичник набув такого стану, що його відносини з усім навколишнім світом природні та збалансовані – він досяг найвищого стану в язичництві. Але це ще не значить, що він досяг мети, заради якої прийшов в язичництво. Інколи мета не може бути досягнута взагалі. 

3. Рівень занурення в язичництво? 

В язичництво можна зануритися по різному. Хтось тільки знайомиться з ним поверхнево, хтось вивчає тільки ті тези, що йому до вподоби. Хтось обирає повну посвяту в язичництво та все своє життя робить нерозривним з язичництвом. Хтось прагне стати жерцем язичницької громади. А хтось прагне найвищого рівня – вчити язичництву всіх інших. Але є важливий момент: чим глибше занурення в язичництво – тим менше є потреба в таких людях. Тобто найбільше тих, хто просто знайомиться з язичництвом поверхнево. Трохи менше тих, хто вивчає деякі тези. Ще менше тих, хто проходить посвяту в язичники. Менше за всіх жерців язичництва. А вчителів язичництва взагалі декілька на все язичництво і їх зазвичай знають усі. 
Найголовніше те, що рівень занурення в язичництво ніяким чином не робить людину краще чи гірше. В язичництві взагалі нема кращих чи гірших людей. Всі люди різні і кожен виконує свою власну життєву задачу. Замітати вулиці ніяк не гірше ніж воювати. Пекти хліб ніяк не гірше ніж вчити язичництву. Доглядати за дітьми ніяк не гірше ніж будувати будинки. Всі люди живуть з певною метою і справа кожної людини є тільки її справою. Тому існує погане чи гарне виконання своєї власної справи по відношенню до самого себе, а не по відношенню до когось іншого. 

4. Як не потрапити до шахраїв язичництва? 

Язичництво – це така ж сама частина життя людства, як і всі інші. Тому завжди існуватимуть ті, хто саме на цьому прагнутимуть вирішити свої власні потреби за рахунок інших. Такі люди, що називаються шахраями, існують і в язичництві. Причому їх набагато більше ніж свідомих чесних вчителів язичництва. 
Головною відмінністю шахрая від чесного вчителя є те, що шахрай «смачніший». В нього все доступніше, простіше, потребує менше зусиль, все скоріше та яскравіше. Мета язичницького шахрая – дати людині те, чого вона прагне отримати якомога скоріше, щоб за це потім вимагати та отримувати задумане. Інколи шахраї навіть нічого матеріального не вимагають, а тільки визнання їх власної величі та влади. 
Чесний вчитель язичництва постійно перебуває в пошуку і мотивує людину на власний пошук. Чесний вчитель не прагне дати все в готовому вигляді, а навчає знаходити відповіді самому. В справжнього вчителя людина навчається щось робити, а не тільки знаходиться в стані накопичувача готових відповідей. 

5. Погляди назад чи вперед? 

Найгострішою проблемою сучасного язичництва є те, що воно здебільшого займається не розвитком себе, а «відкопуванням трупів». Тобто язичництво розділилося на тих, хто вірить у неймовірні вигадки та на тих, хто шукає доказів та фактів. Але і перші і другі займаються історією, а не язичництвом. Тому треба на самому початку зрозуміти, що існує язичництво і історія язичництва. При цьому історія язичництва є одна єдина і там ніяких вигадок не може бути взагалі. Якщо чиєсь твердження щодо історичності того чи іншого факту спростовується науковими історичними даними, то перед вами брехун, якому не місце в язичництві. 
Зауважимо, що не слід відкидати нововведення та вигадки, які відкрито називаються вигадками. Якщо людина пропонує нове і це нове відповідає нагальним потребам – це не тільки можна, а й потрібно приймати. Але тільки ні в якому разі не казати, що це щось давнє та історичне. 

Тому не розпорошуйте своє життя на непотріб, а робіть своє власне неповторне та необхідне язичництво. 
Все, що вам не дає бажаного, вашим язичництвом не є. Але те що у вас є, треба ретельно перевірити, чи є воно взагалі язичництвом.

Категорія: Новини | Переглядів: 60 | Додав: Yaroved | Теги: шлях, Початківці, новачки | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar