Головна » 2017 » Март » 23 » Як минуле робить майбутнє. Або справжні цілі язичництва
22:51
Як минуле робить майбутнє. Або справжні цілі язичництва

Як минуле робить майбутнє. Або справжні цілі язичництва 

Спитайте будь-якого язичника, що саме треба робити в язичництві і він вам відповість: «Відроджувати». Після цього слова слідує будь-що, що може ототожнюватись з язичництвом. І ця відповідь є одностайною для всіх язичників України і не тільки. Але щоб відроджувати, треба розуміти що саме ми відроджуємо. 
Подальші питання як відроджувати, чим відроджувати, хто саме повинен відроджувати і хто буде перевіряти правильність та стан відродження – тут вам повідають стільки різного, що я не стану це навіть переписувати. 

Давайте поглянемо, що ми взагалі можемо відроджувати і що треба відроджувати. 
1. Відроджувати треба давню віру (релігію) наших пращурів. 
Що є давнім віруванням нам ніхто не розкаже і не покаже. Тому більшість людей, що вважають себе язичниками, «справжнього» язичництва навіть не бачили на очі. І вони навіть не уявляють, яким є те язичництво, яке вони закликають відроджувати. 
2. Відроджувати треба світогляд наших пращурів. 
Що собою являє давній світогляд і як про нього дізнатись – невідомо. Кожен цей самий «світогляд пращурів» розуміє на свій лад. Як можна закликати до відродження того, чого ніхто не знає, не бачив і не чув – невідомо. Навіть не відомо, чи гідне воно відродження. 
3. Відроджувати треба давнє. 
Що вважати давнім? Давнє – це 200 років тому? Може 500 років тому? Чи 1000 років тому? Більшість чомусь звертає увагу лише на часи в районі 8 – 10 століть. Але чому вам не подобається давнина 1500 річної давнини? Або 10 000 річної давнини? Чи там не було в нас пращурів і богів не існувало? Певно, що вони були і вірування в них були, які значно відрізняються від тих, про які говорять сучасні язичники. Але чомусь ті вірування ніхто відроджувати не береться. 

То чи треба відроджувати щось взагалі? Може воно й зникло зі згоди богів, щоб ми навіть не мали змоги зрозуміти та ознайомитися з тим? 
Питань багато, а відповідей мало. 

Декому буде несподіванкою дізнатися, що будь-яке відродження – це повернення назад. 
А тепер наведіть мені приклад, коли повернення назад слугувало поштовхом для розвитку? Хтось знає такі історичні факти? Я ні, і більшість людей не знає. 
То чому язичництво прагне до відродження, яке насправді є поверненням назад? А тому що це вигідно тільки паразитам, що живляться розкладанням соціуму. Вони серед натовпу вишукують деградантів, які на рівні підсвідомості не здатні до розвитку. Ці поводирі дають їм надію повернутись туди, де їм було добре, де була молодість та здоров’я, де все як у казці. А насправді ніхто нікого нікуди не веде і тупцює на місці, не забуваючи отримувати за свої казки визнання, владу та гроші. 

Але давайте повернемося до цілей язичництва. Якщо вже язичництво себе позиціонує світоглядом чи релігією, яка найбільше відповідає природному стану, то перш за все, воно повинно жити. Тобто язичництво повинно відтворювати собою життєві явища та процеси. А вони прагнуть до постійного невпинного розвитку та росту. Іншими словами, язичництво повинно постійно рости та розвиватися. 
То дозвольте дізнатися, яким чином повернення назад дасть розвиток та зростання? 
Може треба поглянути на те що було, зробити висновки та почати все з нуля? 
Що втрачено і чого не повернути – замінити новим створеним, що не відповідає сучасності – відкинути, що з сучасного не має відображення в язичництві – впровадити, де треба – додумати, що заважає – прибрати. 
Може саме так вчинили б наші пращури на нашому місці, а не тряслися над зітлілими артефактами, цінність яких тільки в тому, що їх імовірно торкались руки давніх пращурів. 

Моя думка така: 
1) всі сучасні здобутки наук та людства взагалі повинні бути враховані та втілені в язичництві, бо без цього подальший рух язичництва буде збільшувати прірву між язичництвом та соціумом. 
2) Ніякого відтворення язичництва не може бути взагалі. Тільки те, що дійшло до нас і існує невимушено – може слугувати основою для створення нового язичництва, але ніяк не відмерле та зникле в віках. 
3) Ніякої брехні про начебто давнє вчення та неперервну передачу знань від пращурів до сучасників. Цього не може бути, бо давніх давно нема і між нами сьогодні і ними тоді – прірва, яку нічим заповнити. 
4) Все, що буде створене нове, повинно створюватись озираючись на потреби людей, а не на амбіції керівників. Годі шукати уявну велич та пихатість за рахунок пращурів. Треба жити майбутнім, а не минулим. 
Бо ми живемо дивлячись вперед, а не назад і нащадки наші будуть наші здобутки оцінювати не в минулому, а в майбутньому.

Категорія: Новини | Переглядів: 29 | Додав: Yaroved | Теги: питання, язичництво, минуле, Майбутнє, мета, Відтворення | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar