Головна » 2017 » Март » 22 » Джерела язичництва, які обрати і не схибити
20:08
Джерела язичництва, які обрати і не схибити

Джерела язичництва, які обрати і не схибити 

В сучасному язичництві першочергове значення має джерело тієї чи іншої інформації. Тобто, будь-що язичницьке має або повинно мати першоджерельне посилання. І ось в самому посиланні бажано мати джерело, яке всіма язичниками сприймається як авторитетне. І ось тут ламають свої списи всі від малого до старого. Давайте ми разом трохи відсторонено спробуємо проаналізувати існуючі джерела та зрозуміти їх зміст. 

Всі джерела, на які спираються сучасні язичники в своїх твердженнях, можна поділити на кілька типів: 

1) Джерело, яке знаходиться десь в інтернеті і окрім інтернету його взагалі ніде ніхто не бачив і не чув. 
Такі джерела створюються десятками на кшталт маркетингової реклами і не витримують будь-якої перевірки на правдивість. Здебільшого це проста вигадка малограмотною людиною, яка видає бажане за дійсне. 

2) Джерело, яке існує в популярній літературі і являє собою одну з версій розвитку подій, яка не визнана наукою через якісь невідповідності вже існуючим даним з цього питання. Здебільшого автори цих «джерел» спекулюють на маловідомих фактах і ще менш відомих тлумаченнях цих фактів. Тобто, це працює як «допоки великому загалу не відомі справжні дані та думка вчених з цього приводу, можна побрехати собі на догоду». 

3) Джерело, яке має давнє походження і чим давніше воно – тим більш авторитетне. 
Ці джерела сприймаються на рівні історичного фетишу і не мають з реальністю взагалі ніякого зв’язку. Якщо люди знайдуть окам’янілі рештки випорожнень давньої людини з датуванням в 3000 років, то вони будуть ними прирівняні або поставлені вище за власні дослідницькі здобутки всього життя. Іншими словами, ці джерела взагалі не піддаються аналізу і критиці, бо вони ґрунтуються на термінах та датах. Інколи датування навмисно фальсифікується, щоб надати знахідці додаткового «священства». 

4) Джерела з сучасних язичницьких книжок. 
Ці джерела являють собою звичайне окозамилювання, де між сумнівним джерелом та язичником постають «авторитетні» язичники, що звуть себе "потомственними" волхвами, жерцями, чаклунами і бозна ким ще. Тут в основі лежить авторитетність автора, до якого спрацьовує упередження «ну він же брехати не буде». Хоча саме він таки й бреше перший. 

5) Джерела з наукових книжок. 
Ці джерела найбільш визнані більшістю рідновірів і вони на них будують свою доказову базу для пересічного язичника. Академічні докази спростувати не так просто і більшість опонентів «піднімає руки», бо не мають наукового досвіду та мало розуміють наукові тлумачення взагалі. 
Багатьом буде несподіванкою дізнатись, що майже всі наукові «твердження» містять вирази та слова «скоріш за все», «майже», «імовірно», «припустимо», «приймаючи за правду», «якщо твердження вірне», «за думкою …» та багато подібних. Тобто 99,999% наукових джерел – це припущення, а не неспростовний факт. А щодо язичництва, то там взагалі тільки самі припущення і ніяких фактів нема. 
До того ж не слід забувати, що борщ можна мільйони разів куштувати, нюхати, роздивлятися та цідити через сотні сит, але готувати його таким чином ніхто не навчиться, бо для цього треба розуміти процес, а не результат. А от наука вивчає саме результат язичництва, а не процес і тим більш не витоки і не задум. 

6) Джерела, що містять етнографію чи фольклор. Колись хтось для чогось підмінив язичництво поняттями «звичай» та «традиція». Тобто те, до чого хтось колись звик та започаткував дію, яка переросла в традицію, тепер видають за язичництво. Інколи до всього цього додають давній побут в якості язичництва. Якщо зупинитись та придивитись до таких «язичників», то це прості копіювальники та реконструктори, що нічим не відрізняються від історичного театру. Для них відповідність застібки на одязі куди важливіша духовного наповнення людини та її розуму. 

7) Джерела, які створені сучасниками для язичників та не мають ніяких першоджерел, окрім слів автора. 
Такі джерела є в найменшій кількості та найменш поширені серед язичників. Автори таких джерел ніколи вам не скажуть, що і де вони брали, а тільки зізнаються, що це їх власна доробка і власні міркування. Не буде в них ані наукового визнання, ані автентичності, ані історичності, ані чогось брехливого. Ці джерела створені зрозуміло ким, зрозуміло коли, зрозуміло як і зрозуміло навіщо. 
Саме до цих джерел слід придивитись всім язичникам, бо вони написані від душі і містять власну думку автора, а не трактування та коментарі існуючого. Якщо таке джерело відповідає потребам язичника та не викликає в нього відсторонення, то це й буде джерело язичництва. А якщо люди не сприймуть таке джерело, то на нього і посилатись не будуть і джерелом не стануть вважати. 

І остання порада: 
Ніколи не слухайте того волхва чи жерця, який свого розповісти не може, а тільки переказує чужі думки. Ідіть від нього до автора цих думок (якщо він існує) і отримуйте знання від джерела. 
Бо інколи під виглядом знань вам дають коментування знань. То вам коментарі потрібні чи знання? Але ж ви й самі спроможні їх так само коментувати.

Категорія: Новини | Переглядів: 28 | Додав: Yaroved | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar