Головна » 2017 » Февраль » 7 » Чому гризуться язичники
23:35
Чому гризуться язичники

Чому гризуться язичники 

Кожного разу, коли я читаю чи чую подібне питання, я намагаюсь відповісти більш докладно та розлого, щоб всім було зрозуміло причини розбрату та постійних сварок між язичниками. Але завжди ці пояснення тільки в особистих спілкуваннях і загалу вони невідомі. Тому я вирішив навести всі пояснення щодо постійних сварок між язичниками. 

Не секрет, що язичники сьогодення – це дуже різноманітна спільнота людей. Тобто язичники собою являють якусь спільність, яка начебто має спільні тези та спільні засади, але різниться в розуміннях та трактуваннях. 
Щоб зрозуміти всі причини гризні та протистояння язичників між собою, треба виокремити всі існуючі сварки та їх причини. 

Язичники сьогодення сперечаються на основі: 
1. Грошей та їх заробітку. 
Більшість громад та язичницьких рухів створені зовсім не для впровадження язичництва та не для його поширення заради самих людей. Більшість громад створені суто для заробітку. Заробіток відбувається в різний спосіб, але здебільшого це реалізація літератури, одягу та атрибутики за дуже завищеними цінами. Сперечання та сварки з такими спільнотами та язичниками ґрунтуються виключно на конкуренції та мають на меті розширення або збереження ринку збуту. 

2. Політики та політичних поглядів. 
Майже з самого початку розвитку сучасного язичництва воно цілком ввібрало в себе всі сучасні політичні засади тієї групи людей, серед яких поширювалось. Якщо це неонацисти, то серед язичництва ширився нацизм. Якщо це імперці, то ширились імперські погляди. Якщо це націоналісти якоїсь держави, то ширились націоналістичні погляди цього народу та держави. Навіть спортивні рухи та їх фанатські утворення перемішалися з уявленнями язичництва цих людей. А як відомо, ніколи в політиці не існує спокою між тими, хто хоча б в назві має іншу літеру, не кажучи вже про зміст. Подібні сварки навіть не язичницькі, а політичні і повністю їх повторюють. 

3. Поглядів на історію. 
Так склалося, що язичництво сьогодення не може існувати само по собі і на 99,99999% складається тільки з історії язичництва. Але історія язичництва дуже розрізнена та не являє собою досконало вивчену гілку науки. Тому трактування історії язичництва має настільки різні твердження та заяви, що вони інколи протирічать одна одній. Скоріше можна казати про те, що скільки язичників – стільки і поглядів на історію язичництва. Суперечки на цій основі відбуваються на кшталт дитячих доказів «хто розумніший» та «хто впертіший». Але навіть тим, хто сперечається, відомо, що остаточно ніхто не може відповісти на питання як воно було насправді. Тому сенсу в цих суперечках не дуже багато, окрім того, що хтось хоче похизуватись та показати наскільки він крутіший за інших. 

4. Влади та сфери впливу. 
Такс сталося, що протягом свого недовгого існування сучасне язичництво вже встигло утворити кілька великих об’єднань громад та язичницьких спільнот. Ці спільноти мають чітку ієрархію та організованість. Звичайно, що в таких утвореннях є своє керівництво і влада, яка зосереджена в дуже обмеженому колі. Будь-які зміни, реформаторство та перегляд засад призведуть до того, що влада може поступово цими людьми втратитись. Тому ці люди ревно відстоюють свої погляди, тези, заяви, напрацювання та здобутки, які і тримають їх на тих посадах. Крім того, війна ведеться і за самі крісла в середині об’єднань. 

5. Розуміння та брехні. 
Ці сварки найчастіші з усіх, що відбуваються серед язичників. Вони ґрунтуються на тому, що хтось щось заявляє та стверджує, що то є «справжнє язичницьке». Частіше за все лунають твердження, що то все є історичними фактами. Але насправді це є відвертою брехнею. І коли хтось викриває цю брехню – йде спротив і сперечання. 
Хоча, частіше за все, в суперечках приймають участь не автори брехливих тверджень, а ті, хто в них вірять. Тобто сперечаються з одного боку люди, що бачать невідповідності та брехливість, а з іншого боку ті, що не можуть зрозуміти або визнати, що помиляються. Сенсу в цих суперечках взагалі нема, бо той, хто бачить протиріччя та брехню – ніколи не прийме думку супротивника. А той, хто захищає брехню – не відверне на бік правди або з причин недостатнього розуму, або з причин впертості та небажання проявити себе дурнем. 

6. Зарозумілості, впертості, самодурства, самолюбства та божевілля. 
Останньою причиною сварок в язичництві є наявність серед язичників відвертих неадекватних людей у великій кількості. Язичництво приваблює всіх самодурів та божевільних. Також до язичництва постійно прагнуть долучитись ті, хто в інших сферах людського життя ніяк не змогли себе проявити. Тобто в язичництво постійно вливаються люди, які не можуть адекватно та розумно сприймати дійсність. Особливу верству таких людей утворюють фанатично налаштовані язичники, що нічого окрім свого розуміння світу не бачать і не хочуть бачити. Також існує верства людей, які просто не можуть жити без сварок та суперечок. Є навіть відверті провокатори та завзяті «тролі». Всіх вистачає і їх відсоток достатньо великий, щоб впливати на життя всього язичництва, відволікаючи від більш важливих задач. 

Звичайно тут перелічені найяскравіші причини та різновиди причин сварок в язичництві. В реальності сварки включають декілька з цих причин одночасно і відокремлення їх неможливе з багатьох причин. Сварка завжди має тільки зрозумілий початок, а потім обростає купою взаємних образ, докорів та претензій. Тобто сварка, яка вчасно не зупинена, вже не має розумних засад та пояснень. 
Язичництво тільки вдає з себе однорідну масу людей. Насправді ці люди окрім штучного поєднання нічого спільного не мають. Навіть назва в них різна і кожен прагне довести, що тільки його назва має право на існування, а всі інші – вороги язичництва. Розбіжностей в язичництві набагато більше, ніж спільного. Більш того, сучасне язичництво ніколи не було одним цілим і утворювалось в різні часи, в різних містах, різними людьми та на різній основі. 
Тому об’єднання, про яке постійно мріють язичники-початківці, неможливе навіть теоретично. Неможливо поєднати те, що створювалось з різною метою і ніколи не мало нічого спільного, окрім того, що є релігійним утворенням. )) Хоча навіть це твердження, що язичництво є релігією, деякими сучасними язичниками піддається сумніву…

Категорія: Новини | Переглядів: 33 | Додав: Yaroved | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar