Головна » 2017 » Январь » 18 » Чи варто соромитись своїх помилок
00:32
Чи варто соромитись своїх помилок
Чи варто соромитись своїх помилок? 

Несподівана думка промайнула серед повідомлень. Полягає вона в тому, що таке не шановане всіма довбославство є дуже корисним, бо виконує послугу відсіювання спроможних від недолугих. 
Тобто завдяки довбославству та дурощам в язичництві, свідомі люди мають змогу відокремлювати тих, хто справді вартий уваги з поміж натовпу. 

Майже всі язичники сучасності (я маю на увазі сучасну хвилю молодого язичництва, а не старе згасаюче рідновірство) пройшли через жорна невігластва й довбославства. Саме воно притягло увагу та затягло в язичницький світ. Воно відкрило в людині все спляче і підбурило на звершення. 
Але якщо людина дурнувата, вона й далі буде сидіти в тому болоті і не зрушить з місця роками й роками. Навіть далі буде ставати на заваді викриття брехні, якою просочене те початково-привабливе язичництво. 
Якщо людина має розум та жадобу до правди, то вона її віднайде в будь-якому випадку. Правда існує в загальному доступі і вона відкрита будь-якому розвиненому розуму. 
Але існує ще одна умова – активність. Саме активність є третьою складовою цілісності язичництва людини. Якщо людина розумна та активна, то правда язичництва від неї ніяк не сховається. 

Тобто, щоб стати до лав свідомих, сучасних, правдивих язичників, треба виконати три умови: 
1) Мати власний розвинений розум. 
2) Жадати правди і мати цю жадобу переважну над усіма іншими. 
3) Бути активним і нестримним. 

А все це може починатися де завгодно. 
Навіть в вузьколобому довбославстві та вигадках. 
Головне – вірні висновки. 
Щоб побачити яскравість фарб, використовують контраст, для якого чудово слугує тьмяний фон.
 
Категорія: Новини | Переглядів: 28 | Додав: Yaroved | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar