Головна » 2017 » Март » 26 » Чи бажаєте ви бути язичниками?  Або чому серед нас нема тих, хто живе як давні пращури...
12:01
Чи бажаєте ви бути язичниками?  Або чому серед нас нема тих, хто живе як давні пращури...

Чи бажаєте ви бути язичниками? 
Або чому серед нас нема тих, хто живе як давні пращури...

Сподіваюсь, що більшість моїх читачів відвідують капища та збори різних громад, принаймні слідкують за новинами язичницького світу. Це говорить про те, що в них є багато знайомих, рідних та близьких, що називають себе язичниками. 
Більш того, майже всі ці язичники кажуть, що вони не можуть без язичницького і все б віддали за те, щоб зануритись з головою в язичницький світ. 

Але вони мало уявляють, яким є той самий язичницький світ. 
Сучасного суто язичницького середовища людей нема. Це зрозуміло, бо нема ще тієї необхідної кількості людей, щоб бодай в одному малому селі зібрались виключно язичники. Про міста годі й казати. 
А старого язичницького середовища навряд чи схотіли б сучасні язичники. І давайте я вам всім поясню чому. 

Перш за все – це побут. 
Навряд чи хтось бажав зануритись в давній побут. Не той, що був 100-200 років тому, а хоча б всього 500-річної давнини. Там ніколи нудьгувати, а треба постійно працювати над тим, як ти житимеш і виживатимеш. Казки про повні амбри та рясне різноманіття страв на столі – всього на всього казки і не більше. Все те, треба було власноруч надбати, посадити, виростити, забрати та ще й зберегти. Простий елемент домашнього столу як масло – це купа роботи по його створенню і не більше двох днів збереження. Чомусь мені здається, що більшість сучасних язичників навіть не здогадуються, скільки часу та сил витрачалось на отримання маленького шматочка масла. От вам і Масниця і святкування з млинцями. І так майже з усіма стравами і їх приготуванням, щоб подати на стіл. А потім на жінці були всі турботи щодо годування худоби та догляду за нею. Хто-небудь уявляє що то за робота – корову видоїти? Потім піч витопити і наготувати на всю сім’ю попоїсти. Не погано ще й в городі лад навести. І прясти треба, і шити, і хату мести, а про прання навіть сучасні жінки і не замислюються. В ті часи прання було зовсім інше. Уявіть хоча б на хвилину прання взимку. До того ж прання було багато, бо в хаті щонайменше 3-4 дітей. 
Уявили все це? Добре уявили?, - як казав один блазень. 

А тепер додайте відсутність медицини. Та що там медицини. Додайте, відсутність навіть простих магазинів, де можна купити щось необхідне. Тобто якщо ти щось потребуєш – ти або робиш це собі сам, або намагаєшся обійтись без цього. 
Гарно? Як вам, сучасні язичниці, подобається таке язичницьке життя? Про гігієну я навіть не згадую, бо то ви певно краще мене уявляєте. 

На фоні цього «яскравого» життя жінки – життя чоловіків може здатися простим та безтурботним? Як би не так. 
Життя чоловіків в ті часи не даремно ледь перевищувало 50 років. І не тільки тому, що війна забирала майже половину чоловічого населення в кожному поколінні. А тому, що робота чоловіча була настільки важка, що не всі її витримували. Про полювання та військову справу нам розповідають звідусіль. Це шляхетно та виразно описано в казках та легендах. Про те саме нам співають науковці та різноманітні жерці з волхвами, що пуза наїли і білі рученята мають. 
А виходили вони в поле орати кілька днів поспіль? І не плугом з нержавіючої сталі, що загартована за сучасними технологіями, а тим, що сусідський коваль на своє розуміння склепав з болотної руди. І не трактора соляркою залити, а коня догледіти треба, нагодувати і слідкувати щоб не перетомився, бо якщо кінь захворіє – сім’я з голоду вимре вся. 
Думаєте, що тільки оранка була чоловічою роботою? Давайте перелічимо головні турботи чоловіків в ті часи. 
Так ось що робив чоловік старше 14-15 років (саме з чого часу хлопці вже працювали на рівні з дорослими чоловіками, бо кожна пара рук була важлива): 
В полі – оранка, сіяння, боронування, косіння, збирання, вивезення, складання. 
Ліс – пиляння, рубання, складання та вивезення дерев, заготівля дров, хмизу та така зникла робота як «гребти колючок» (збирання хвойних голок), бо паперу для розпалу тоді не існувало. 
Луг – косіння трави, сушіння, збирання та вивезення сіна. 
Подвір’я – будівельні роботи починаючи з ручного розпилу дерев на дошки і закінчуючи варінням смоли, заготівлею моху, вироблення мотузок, звезення та підготовки глини, а також безлічі необхідних елементів. 
При цьому все це треба було робити постійно, щоденно, невпинно, бо все це було дуже нетривалого терміну придатності з причини відсутності фарб та захисних покривів. 

І це я перелічив найпростіші роботи та турботи людей того часу. Тепер уявіть, що окрім переліченого хтось займався пасікою, хтось рибальством, хтось полюванням, треба ще й вівцями зайнятися, щоб шерсть мати для створення теплої одежини. Жінці не тільки веретенце вистругати, а й прядку і станок ткацький. Десь відро збити і діжку вистругати з ночвами. А там віз час лагодити, тин «пересипати» й перелаз новий поставити. Стріху перебрати і новим очеретом кут перекласти. І при цьому не забувати, що город не чекає і там робити все треба вчасно, бо пропаде врожай. 

Про обов’язок рубати птицю, різати свиней та худобу зрозуміло всім без нагадування. Доречи, птицю різали не чоловіки, а жінки, бо це вважалося простою буденною справою. 
Хочу запитати - Зараз багато жінок-язичниць спроможні зарізати живу курку, обскубти, осмалити, випатрати і приготувати її в печі, попередньо розтопивши піч? При цьому обійтися навіть без водопроводу і великої кількості посуду. 
Зрозумійте – вишивання німецьким муліне на іранському льоні по роздруківках з інтернету – це не язичницький побут, а вдавання значущості та «понти» перед натовпом. 

Якщо комусь це здається дуже складним та упередженим поглядом на життя наших пращурів, то я вам ще не все сказав. Справа в тому, що якщо будь-яка з перелічених робот буде зроблена не якісно, не вчасно або не так, як треба – це призведе щонайменше до зубожіння родини, а в гіршому випадку до її вимирання від голоду, холоду або хвороб. І ці всі роботи є тільки мінімальним переліком найнеобхіднішого. Тобто ніякої з цих робіт не оминути і не відкласти. 

Ну як? Подобається бути саме таким язичником? Готові проміняти сучасне життя та те, яке я описав? Готові відроджувати побут та життя пращурів? Як вам звичаї, традиції та уклад життя сивої давнини? 

То може слід бути сучасними язичниками, а не впадати в дурощі на кшталт «відтворення давнього» чи «відродження життя пращурів». Пращури поклали тисячі життів, щоб ми жили краще за них саме в побутовому плані. Пращури серед своїх постійних турбот знаходили час, щоб для нас створити нові технології, засоби, прилади та інструменти. Пращури завжди обирали краще, простіше, зручніше та досконаліше. Тому наше прагнення піти назад вони б щонайменше не зрозуміли. 
Йдіть тільки вперед і користуйтесь тільки тим, що дозволяє вам жити краще не заважаючи іншим. Це все, що дозволить вам залишатися язичниками в цій дійсності і в цьому часі.

Категорія: Новини | Переглядів: 66 | Додав: Yaroved | Теги: історія, життя, давнина, язичництво, реконструкторство, побут, давній побут, рідновіри, відродження | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar